Головна відмінність «сталої» звітності від традиційних фінансових звітів полягає в значно ширшому периметрі інформаційного охоплення: корпорації мають звітувати не лише про власну діяльність та/або діяльність підконтрольних суб’єктів господарювання, а й про діяльність компаній у всьому ланцюгу створення вартості. Це страшне словосполучення вже відоме тим українським бізнесменам, яких європейські клієнти раніше встигли ознайомити із суворими вимогами своїх кодексів поведінки постачальників. Але якщо до 2024 року такі фокуси для європейської бізнес-спільноти були радше добровільною екзотикою, то тепер моніторинг ESG-показників на всю глибину ланцюга постачання для провідних підприємств ЄС став обов’язковим.
На практиці це означає, що великі європейські покупці та замовники почнуть перевіряти стан дотримання ESG-стандартів у своїх постачальників і підрядників.
Найпростіше продемонструвати цей феномен на прикладі ESRS S2 «Робітники в ланцюгу створення вартості» (Workers in the value chain).
До «периметру» цього стандарту входять не лише робітники, які працюють у компаніях «висхідних» (upstream) ланцюгів постачання, а й робітники «низхідних» (downstream) логістичних структур, ритейлінгу, франчайзингових мереж, а також спільних підприємств.
Коли наші топменеджери чують про порушення прав людини в бізнесі, більшість із них гадає, що йдеться про якісь бізнес-перверзії на кшталт дитячої або примусової праці. Але насправді все значно серйозніше. Права людини містять і трудові права працівників у найширшому розумінні. ESRS S2 охоплює питання:
- гарантованого працевлаштування;
- адекватної зарплати;
- соціального діалогу;
- колективних угод;
- працевлаштування інвалідів;
- балансу між роботою й особистим життям та недоторканності приватного життя працівників;
- охорони праці та санітарії;
- здоров’я та безпеки працівників;
- заходів проти насильства та харасменту;
- гендерної рівності;
- справедливості (рівна оплата за рівноцінну працю);
- навчання й розвитку навичок тощо.