Економічна правда опублікувала статтю Олександра Донченка “СВАМ та український експорт: домашнє завдання для України“, у якій автор розмірковує над тим, чи може український бізнес зменшити втрати українського бізнесу від запровадження податку на викиди вуглецю при експорті до країн ЄС?
CBAM — це мито на імпортовані до ЄС товари, розмір якого залежить від вуглецевого сліду у виробництві. Оподаткування планують запровадити з 2026 року. Україна має значну частку експорту до країн ЄС. Як стверджує автор, за базовим сценарієм, з 2026 року Україна щорічно матиме втрати в 849 млн EUR.
“То що ж Україна має зробити аби зменшити втрати від СВАМ?
По-перше, ВДЕ [відновлювальна енергетика] в Україні потребує зміни механізмів ринкової підтримки. Інструмент “зеленого” тарифу вже став неконкурентним для нових станцій.
Необхідно направити проєкт закону щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на ринкових засадах від Уряду до Верховної Ради для його якнайшвидшого розгляду та прийняття.
Це дасть можливість задіяти механізм контрактів на різницю. Так, ВДЕ отримуватимуть feed-in-premium — покриття негативної різниці між ціною продажу та гарантованою ціною — в якості “зеленого” тарифу, або тарифу — через аукціон.
По-друге, важливим бар’єром для подальшого розвитку є відсутність робочого механізму прямих довгострокових контрактів купівлі-продажу між операторами ВДЕ та споживачами (Copropate PPA або СРРА).
Це дасть можливість виробникам ВДЕ здійснювати продаж “зеленої” електроенергії за двосторонніми корпоративними контрактами CPPA напряму споживачам. CPPA – це контракти з виконанням поставки електроенергії на 10-15 років.
Застосування такого механізму дозволить бізнесу вдосконалити довгострокове планування і оптимізувати ризики після виходу у “вільний” ринок, без посередництва ДП “Гарантований покупець”.
Наразі, поширення на ринку такого механізму не відбувається через можливість третьої сторони втручатись в договірні умови та відсутності аукціонів на нові встановлені потужності.
По-третє, необхідний розвиток систем накопичення енергії (СНЕ). Проєкт закону 5436-д прийнятий за основу. Оператори СНЕ потребують підтримки держави у прийнятті необхідного законодавства і, насамперед, стабільності політики.
Участь СНЕ на ринку балансування може мати значно конкурентніші умови в порівнянні до роботи лише на ринку допоміжних послуг.
По-четверте, виробники електроенергії та її споживачі вже зачекалися запровадження механізму гарантій походження на електроенергію.
Це сертифікат, який надає інформацію, з якого джерела була отримана електроенергія. Вже зараз існує запит серед споживачів, які хочуть закуповувати “зелену” електроенергію, походження якої підтверджено відповідним сертифікатом.
Проте зараз цей механізм “сирий” і не працює, а Держенергоефективності не поспішає із його доопрацюванням – очікують, що їм необхідно на це 2,5-3 роки.
По-п’яте, важливим є необхідність нового дизайну цінових обмежень на ринку електроенергії (прайс-кепів), адже існуючий підхід може обмежувати можливості бізнесу адаптуватись до нових умов, зменшувати якість передачі цінових сигналів і викривляє умови роботи ринку, приховуючи можливі вигоди для нових ефективних бізнес-моделей. Дійсно, тем для якісних досліджень достатньо.
В 2023 очікується інтеграція з ENTSO-E для реалізації єдиної стандартизації на ринку України та ЄС, а також інтегрування ринку ВДЕ з ринками ЄС, насамперед, обіг “зелених” сертифікатів.
Приєднання до ENTSO-E, запровадження feed-in-premium, аукціонів CPPA, розвитку ринку операторів СНЕ, створення ринку сертифікатів походження “зеленої” енергії та перегляд дизайну цінових обмежень є важливими для розвитку ВДЕ.
ВДЕ – вкрай необхідне джерело енергії для промислового експорту до країн ЄС.
Тому, чи інвестуватиме Україна у власний потенціал, або ж піде іншим шляхом – це питання найближчих 3-5 років.”
Джерело Економічна правда