У червні 2022 року GRI, GlobeScan і CSR Europe провели вебінар « Корпоративна прозорість і належна обачність у зонах, постраждалих від конфлікту» в рамках Sustainability for Ukraine (S4U) , результати якого стали основою для розробки аналітичного документа.
У документі визначено п’ять основних принципів корпоративної належної обачності (д’ю ділідженс) під час конфлікту:
- Належна обачність вимагає постійного спілкування: компаніям необхідно регулярно відстежувати зміни в ризиках і наслідках – від самого конфлікту до своєї діяльності та операцій. Важливо підтримувати тісний контакт із ключовими зацікавленими сторонами, такими як персонал, ділові партнери та місцеві громади.
- Дії залежать від характеру компанії та конфлікту: враховуючи те, що конфлікти можуть виникати або змінюватися динамічно, компанії повинні бути готові переглянути рішення щодо заходів пом’якшення. Наприклад, національні конфлікти можуть перерости в міжнародні, або зони операцій можуть перейти з-під контролю уряду до озброєних недержавних груп. Це означає, що оцінка ризиків, у тому числі належна перевірка прав людини, не є одноразовою справою.
- Необхідна інформація з багатьох зовнішніх джерел: можливість проведення повної, чутливої до конфлікту оцінки ризику та впливу може бути складною або неможливою. Внесок учасників громадянського суспільства, таких як неурядові організації чи правозахисники, допомагає створити картину реальності на місцях, одночасно висвітлюючи інформаційні прогалини, які необхідно усунути.
- Визнання того, що можуть знадобитися важкі рішення: компанія може зіткнутися з різними вимогами з боку різних груп зацікавлених сторін, таких як співробітники, громади та споживачі. Наприклад, як бізнес збалансовує міжнародний репутаційний збиток, пов’язаний з його присутністю в зоні конфлікту, зі своїми місцевими обов’язками щодо тих, хто покладається на їхні товари, послуги чи роботу.
- Вихід із зони, ураженої конфліктом, несе зобов’язання: для прийняття рішення про припинення діяльності потрібна оцінка ризиків, яка передбачає залучення та залучення працівників, місцевих громад і правозахисників. Наприклад, визначення кроків для забезпечення доходу місцевого персоналу на час кризи або нарощування потенціалу для пом’якшення втрати роботи.