В “Дзеркалі тижня” опубліковано статтю “Лихоманка ESG: звітуй або загинеш“:
“відкритість не зрозуміла значній частині українського бізнес-істеблішменту. Деякі наші топ-менеджери не можуть второпати, як, наприклад, інформація про кількість жінок на керівних посадах може змінити ставку кредитного відсотка. Вони ніколи не чули про SLL-позики та соціальні ковенанти. Ретроградам важко уявити, яким може бути зв’язок між ціною власного капіталу компанії та, скажімо, середньою зарплатою працевлаштованих інвалідів. Вони ніколи не чули про CSR-драйвери вартості бізнесу. Управлінці епохи Brick-and-Mortar нічого не знають про Scope1 та Scope 3, а тому розгублено знизуватимуть плечима, коли отримають від замовника запит про вуглецевий слід. У боротьбі за фінансовий ресурс такі керівники завтра програватимуть тим конкурентам, які вже сьогодні починають освоювати потужну зброю з арсеналу «сталого» (sustainable) звітування”.
“для любителів корпоративної секретності у нас погані новини: навіть у ситуації, коли підприємство не оприлюднює добровільно ESG-інформації, стороння експертиза все одно може зробити деякі висновки щодо фактичного рівня сталості (sustainability) компанії. Знайти важливі дані можна не тільки у відкритих інтернет-джерелах, а й у звичайнісінькій офіційній звітності”.